Наше Згромадження було засноване в 1842 році в Нисі Кларою Вольфф, Марією і Матильдою Меркерт і Францішкою Вернер. Засновниці за патронку своїх справ милосердя обрали св. Єлизавету Угорську. За їх взірцем хочемо рішуче жити Євангелією, самовіддано віддаючись в послуги, яких потребує сьогоднішній світ, за словами Ісуса: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших- ви мені зробили (Мф25,40).


КЛАРА ВОЛЬФФ – нар. 1805 року в Пруднику на Сльонску. У 1842р. присвятилася хворим у Товаристві Пресвятого Серця Ісуса для догляду за покинутими хворими. Про своє покликання говорить так: Вже довгий час Бог мені дає натхнення, що було б добре, якби знайшлися люди, що безкорисливо присвятилися б догляду за всіма хворими, без огляду на їхній статус (зізнання, 13.03.1843).
     Клара Вольф померла 4 січня 1853р., внаслідок аварії по дорозі до хворого. Тіло померлої покладено на кладовищі в Бистшиці Клодзкій.




МАТИЛЬДА МЕРКЕРТ – нар. 27 квітня 1813р. в Нисі; мала членство у Братстві Гробу Христового, Сіра Сестра. В 1842р., після смерті матері, разом зі своєю сестрою Марією оселилася в Домі Алтаристів у Нисі, присвятилася хворим у Товаристві Пресвятого Серця Ісуса для догляду за покинутими хворими. 27 лютого 1846р. разом з Францішкою
Вернер прийняла опіку над хворими у міській лікарні в Пруднику та амбулаторний догляд за хворими на прилеглих територіях.
Виконувала функції настоятельниці. Відзначалася милосердям, доброзичливістю, скромністю і благочестям. Заледве після двох місяців виснажливої праці була заражена тифом; померла 8 травня 1846р.


БЛОГОСЛОВЕННА МАРІЯ МЕРКЕРТ – нар. 21 вересня 1817р. В Нисі, в міщанській родині. Після смерті батька (1818) родина збідніла. Разом з сестрою Матильдою закінчила Католицьку Школу для Дівчат у Нисі. Після смерті матері (1842), обидві розпродали скромний маєток, оселилися в Домі Алтаристів І присвятилися служінню покинутим у Товаристві Пресвятого Серця Ісуса для догляду за покинутими хворими.
В 1846р. протягом кількох тижнів у прудницькій лікарні, Марія доглядала хворих співсестер і заражених тифом. Згідно з повчанням духовенства, у роках 1846-1849, як послушниця новіціату Згромадження Сестер Милосердя св. Карла Боромея, вона перебувала в Празі, в Мельнік Подолі та Літомержіці. В тому ж Згромадженні отримала чернечу формацію та здобула професійні знання і навички медсестри. На жадання суспільства, празька влада в Ордені дозволила на її повернення до Ниси. Від 27 лютого 1849р. продовжувала новіціат у сестер боромейок у Нисі та доглядала хворих в княжоєпископському шпиталі. Послідовно захищаючи амбулаторну опіку над хворими, у липні 1850р. залишила новіціат і 19 листопада 1850р., в рідному місті, почала організовувати Товариство св. Єлизавети для догляду за покинутими хворими.
4 вересня 1859р. Мати Марія отримала для Товариства дієцезіальне затвердження. В тому ж році її було вибрано його першою генеральною настоятельницею, а 5 травня 1860р. разом з групою 25-ти найстарших сестер вона склала три чернечі обіти( чистоти, убогості й послуху) та четвертий обіт – служіння хворим і найбільш потребуючим. Відважно і з оптимізмом вона реалізовувала цілі й наміри нової чернечої спільноти. Згромадження швидко розвивалося й поширювало свою діяльність на Сльонску, у Великопольщі, на Помор'ї, в глибині Німеччини, у Швеції і в Чехії.
В роках 1863-1865 вибудувала Материнський Дім у Нисі, який став надзвичайно сильним осередком харитативної акції і де Мати Марія Меркерт протягом 22 років приготувала до чернечого життя і служіння найбільш потребуючим близько 500 сестер, що походили головним чином зі Сльонської Землі, від 1861- з Помор'я, від 1863- з Великопольщі.
Померла, маючи ознаки святості, 14 листопада 1872р
    Матір Марія Меркерт була людиною для людини. Бідних, хворих, потребуючих допомоги вона утотожнюввала з самим Христом; казала: Для бідних, котрі приходять у місце Бога, їжа має бути смачна..., ми повинні б соромитися, якби Спаситель став перед нами в старому вбранні чи сорочці, яку від нас отримав. Біда тоді нам в судний день. Особливо турбувалася про бідних та осиротілих дітей. Часто говорила: Для сиріт я маю бути справжньою матір'ю. Незрозуміння та випробування зносила мужньо і з підданням себе волі Божій, підкреслюючи, що: Все є волею Божою. Я міцно переконанна, що це так, хоч би ми й мали ще більше страждати. Тому ми прагнемо відважно, радісно і вірно служити Богу.
19 лютого 1985р. Єпископ опольський Альфонс Носсоль розпочав канонічне дослідження щодо життя, діяльності, героїчності чеснот і хвали святості Слугині Божої Марії Меркерт. Дієцезіальний процес закінчено 9 вересня 1997р. Акти його перевезено до Риму, де 13 листопада 1997р. Їх було офіційно прийнято в Конгрегації Канонізаційних Справ. 27 лютого 1998р. Конгрегація видала декрет, що стосується дійсності процесу, проведеного в опольській дієцезії.
    2 березня 1998р., у материнському Домі в Нисі здійснено повторне канонічне розпізнання її мощей та складено їх до нової урни. 19 вересня 1998р. урну з мощами перенесено до церкви св.Якова в Нисі й поховано в мармуровому саркофазі. В Ювілейний Рік 2000, у Римі видано друком книжку про життя й героїчні чесноти Матері Марії Меркерт.
Папа Римський Бенедикт ХVI підтвердив декрет про диво, яке було приписано заступництвом Шановної Слугині Божої Марії Меркерт. 11 червня 2007 року Папа Римський  підняв рішення про беатифікацію Матері Марії Меркерт.
Урочістість причислення до лику блажених Марії Меркерт відбудилися 30.09.2007 року в Нисі, в місті, в якому вона народилася, була охрещена, молилася, а також присвятила все своє життя хворим та потребуючим.

ФРАНЦІШКА ВЕРНЕР – нар. 3 грудня 1817р. в   Нисі у міщанській родині; мала одного брата Теодора. Закінчила Католицьку Школу для Дівчат. У 1842 році присвятилася хворим у Товаристві п.т. Пресвятого Серця Ісуса для догляду за покинутими хворими. 27 лютого 1846. разом з Матильдою Меркерт прийняла опіку над хворими у міській лікарні в Пруднику й амбулаторний догляд за хворими на прилеглих територіях.
Заледве після двох місяців виснажливої праці заразилася тифом і була госпіталізована. Під кінець травня повернулася до Ниси, а від грудня 1846 до 1848рр. Виконувала функцію настоятельниці Ниської спільноти Сірих Сестер у Домі Алтаристів.
У роках 1849-1850 була послушницею в новіціаті Згромадження Сестер Милосердя св.Карла Боромея в Нисі; отримала ім'я Йоанна. Після відходу з новіціату, в день 19 листопада 1850р. разом з Марією Меркерт знову присвятилася догляду за хворими за місцем їхнього проживання.
В 1857-1872рр., Матір Францішка Вернер була настоятельницею чернечого дому у Вроцлаві; брала активну участь у задіянні багатьох нових осередків Згромадження; за наказом М.Марії Меркерт, в 1872р. візитувала деякі з них. Від 1873 виконувала в Нисі функцію генеральної настоятельниці Згромадження Сірих Сестер св. Єлизавети. 11 травня 1885р. Разом з групою настарших Сестер склала вічні обіти: чистоти, убогості й послуху. В тому ж році присвятила Згромадження Непорочному Серцю Марії. Померла, маючи ознаки святості, 14 грудня 1885р.