Свята Єлизавета Угорська
патронка нашого Згромадження

Її любов до Ісуса Христа виявилася в її піклувані про бідних, хворих, страждаючих. Св. Єлизавета повністю вірила словам Ісуса: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших- ви мені зробили (Мф25,40). Розіп'ятий Ісус був для неї джерелом сил у відношені нерозуміння, неповаги зі стронии інших людей. З'єднавшись з Христом, прагнула бути з вбогими, які були її улюбленними друзями. Тому її обличчя сяяло радістю, коли було багато труднощів, страждань. В страждаючих вона бачила облік Господа. Виконувала найбруднішу работу, яка можливо не була для неї легкістю, але в той час вона відчувала велике щастя.

Її прагнення бути с Ісусом, розбудила в ній спрагу бути більше схожою на Нього через життя Євангелією у вчинках, у поведінці у виборах. На сьогоднішній день існує багато легенд про милосердя св. Єлизавети, які могли відчути багато людей. В одній із легенд можна почути про чудеса з трояндами. Царівна не могла ходити сама до бідних,щоб їм допомогати, але запрошена покликанням Христа втікала таємно із замку. В один день на своєму шляху зустріла свого чоловіка Людвіка. Коли він сказав їй розкрити пальто, щоб побачити, що вона там ховає, то побачив чудові троянди, які булі замість хліба. Це чудо, яке зробив Бог не тількі для св.  Єлизавети, стало підтверженням, що вона робить добре, а також і для її чоловіка стало відомо, що Бог хоче цього піклування про бідних.

Св. Єлизавета до кінця свого життя служила бідним. Її передвчасна смерть була причиною того, що не вистачало вже сил. Але смерть виконала її бажання, які часто повторювала в своїй молитві: Господи, якщо Ти хочеш бути зі мною, то і я хочу бути с Тобою і ніколи від Тебе не відходити.
    
На взір св. Єлизавети ми прагнемо давати свідчення готовності й уділяти всім тих дарів, якими Бог обдарував нас.